Договір позики

1285

Договір позики

ЩО ТАКЕ ПОЗИКА ТА ПОВОРОТНА ФІНДОПОМОГА

Термін «договір позики» — договір, за яким одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позико­давцеві таку саму суму грошових коштів (суму позики) або таку саму кількість речей такого самого роду та такої самої якості (ч. 1 ст. 1046 зазначеного Кодексу).

Пп. 14.1.267 Податкового ко­дексу України (далі — ПКУ) називає пози­кою ті кошти, що надають резиденти, яких відносять до фінансових установ, або нере­зиденти (крім тих, що мають офшорний ста­тус) позичальнику на визначений строк із зобов’язанням їхнього повернення та спла­тою процентів за користування сумою пози­ки. Це визначення є за своєю суттю однозміс-товним із поняттям кредиту, як його розуміє ч. 1 ст. 1056 ЦКУ.

Однак нас цікавить саме згаданий ЦКУ до­говір позики. Його фінансову варіацію в ПКУ розшифровано в останньому абзаці пп. 14.1.257 як поворотну фінансову допомогу. Під нею ро­зуміють суму коштів, що надійшла платнику в користування за договором, який не передба­чає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користу­вання такими коштами, та є обов’язковою для повернення.

Предметом договору позики стане те, що передають — гроші або інші речі, визначені родовими ознаками. Ідеться про такі речі (майно), які мають ознаки, властиві всім речам такого самого роду, і вимірюються числом, вагою чи мірою. Ще один критерій — речі повинні бути замінюваними. Наприклад, тонна зерна, цукру, бензину тощо. Тобто якщо, наприклад, у позику дають тонну зерна, то по­вернути можна не те саме зерно, а таке саме і в такій самій кількості. Тут виявляється замін­ність родових речей.

І якщо для грошей достатньо вказати їхню суму цифрами та прописом, то коли передаєте майно —  вказати, крім точної ваги чи кількості, інші характеристики: точну специфікацію чи дані про якість, інші показни­ки, що допоможуть чітко ідентифікувати пере­дане.

Якщо ж говорити про гроші, то позикодав­цю необхідно наголосити, що йдеться про його власні, не залучені зі сторони кошти. Це буде додатковим аргументом у разі клопотів із від­межуванням від кредитного договору. Адже надання іншій особі саме власних коштів — ха­рактерна риса для позики.

Розмір позики законодавчо не обме­жений, але слід врахувати наявність законодавчих обмежень на готів­кові розрахунки протягом одного дня. Радимо також прямо передбачити в до­говорі порядок надання позики: відбу­деться це одноразово чи за певним гра­фіком, наведеним у правочині чи додат­кові до нього.

Якщо гроші, які по­зикодавець надає в позику, — його власність, то така позика може бути процентною, що повністю в межах правил ЦКУ. Адже норми останнього, зокрема глава 71, не роблять ви­нятків для кола суб’єктів, які вправі уклада­ти договори позики, у тому числі під процент. Окрім того, згідно із ч. 4 ст. 5 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулю­вання ринку фінансових послуг» від 12.07.01 р. № 2664-ІП (далі — Закон про фінпослуги) надання окремих фінпослуг юрособами без статусу фінустанови визначається окремими законами. Одним із них, на нашу думку, є ЦКУ. Аналогічної точки зору дотримується і ‘ Держкомпідприємництва України (дме. лист від 17.11.06 р. № 8287).

Щодо претензій з боку контролюючих органів, слід посилатися, зокрема, на п. 1 Державної комісії з регулювання ринків фі­нансових послуг «Про можливість надання \юридичними особами — суб’єктами господа­рювання, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами, фінансових послуг із надання коштів у позику та надання пору­чительств» від 31.03.06 р. № 5555. За ним юр- особи — суб’єкти господарювання, які за своїм  правовим статусом не виступають фінансовими установами, надають послуги з надання коштів у позику (крім як на умовах фінансового кредиту) відповідно до вимог цивільного законодавства та з урахуванням вимог законодавста України щодо запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочи ним шляхом.

УКЛАДАЄМО ДОГОВІР ПОЗИКИ

—  сума договору понад 10 неоподатковува­них мінімумів доходів громадян, тобто 170 грн і більше; Частина 1 ст. 1047 ЦКУ вимагає засто­совувати письмову форму для поговору позики  за однієї з таких умов:

—  позикодавець — юрособа. Обов’язковості нотаріального засвідчення законодавство не містить, тож це лишається на відкуп сторонам. Водночас варто задумати­ся про незайвість візиту до нотаріуса, коли по­зичають доволі значну суму чи майно великої вартості, а однією зі сторін буде фізособа.

Якщо сторони бажають, щоб договір пози­ки був безпроцентним, необхідно в угоді це записати. Інакше її вважатимуть плат­ною, тобто процентною. Але є два винятки: договір вважають безпроцентним (навіть без спеціального застереження щодо цього), якщо його укладено між фізособами-непідприємцями на суму, що не перевищує 50-кратного розміру НМДГ (до 850 грн), або якщо пози­чальнику передано майно, визначене родо­вими ознаками.Стосовно ціни у випадку позики мовить­ся про можливість встановлення процен­тів за користування останньою (ч. 1 ст. 1048 ЦКУ). Але, як ви вже знаєте, це справа доволі слизька, тим паче тепер, коли за ПКУ надан­ня фінансової допомоги не передбачає вина­городи.

Якщо гроші позичає юрособа фізособі, то передачу грошей,  окрім розписки, може підтвердити видатковий касовий ордер чи виписка з банківського рахунку позикодавця.

Строк дії договору обмежено  можливостями сторін. Всі вільні визначити його як чіткою датою, та строком із моменту першої вимоги позикода ця про повернення переданого.

У договорі також варто прописати місце і передачі, так і поверненню позики. Якщо цьої не зробити, то за ст. 532 ЦКУ ним буде:

  • під час позики майна — місце його виг< товлення або зберігання;
  • під час позики грошей — місце прожива ня (місцезнаходження) кредитора (позикода ця в нашій ситуації).
  • протягом якого часу це має відбутш (стільки-то робочих днів, негайно після підп сання абощо); Конкретні умови та порядок передачі то майна, чи то грошей потрібно зазначати в самому договорі. Зокрема, вказати:
  • якщо позичають гроші, то як їх виплатя позичальникові — готівкою чи безготівкови розрахунком та яким шляхом — через банк/ касу підприємства;
  • чи можлива передача майна/грошей кількома партіями/частинами, і якщо так, то які строки та в якому розмірі;
  • яким документом будуть оформлюват передачу — розпискою позичальника, акте приймання-передачі чи іншим документом (ч. ст. 1047 ЦКУ).

Договір позики визнають укладеним із моменту передання гроше або інших речей, визначених родовими ознаками (абз. 2 ч. 1 ст. 1046 ЦКУ). Якщо гроші позичає юрособа фізособі, то передачу грошей підтвердить видатковий касовий ордер чи виписка з банківського ра­хунку позикодавця.

У постанові Верховного Суду України від 18.09.13 р. у справі № 6-63цс13 було на­голошено: письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру буде до­казом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальни­ку (на підставі норм ст.ст. 1046, 1047 ЦКУ). Відповідно, вказівка в договорі на те, що пе­редача коштів відбувається в момент підпи­сання угоди, свідчить про те, що позичальник гроші отримав.

За своєю суттю розписка про от­римання в борг грошових кош­тів — документ, котрий видає боржник кредитору за договором пози­ки, підтверджуючи як укладення, так і умови останнього, а також засвідчую­чи отримання від кредитора певної грошової суми (речей). А отже, дослід­жуючи боргові розписки чи договори позики, суди мусять виявляти справж­ню правову природу укладеного догово­ру незалежно від найменування доку­мента, і залежно від установлених ре­зультатів робити відповідні правові висновки.

Норма ч. 1 ст. 1049 ЦКУ вима­гає, щоб позичальник повернув позикодавцеві грошові кошти в такій самій сумі або речі, ви­значені родовими ознаками, у такій самій кіль­кості, такого самого роду та такої самої якості, що передав йому позикодавець, у строк та в порядку, котрі встановлено договором. Деталі повернення, як ми зазначили вище, варто відоб­разити в самому договорі.

За ч. 3 тієї самої статті ЦКУ позику вважають поверненою в момент пе­редання позикодавцеві (його уповноваженій особі) речей, визначених родовими ознаками, або зарахування суми, яку позичали, на його банківський рахунок.

Водночас, якщо однією зі сторін договору є фізособа без банківського рахунку й позичені гроші циркулюватимуть готівкою через касу підприємства, потурбуйтеся, щоби це було за­значено в договорі. Тоді моментом повернен­ня позики стане момент їхнього внесення в касу чи видачі з неї (це залежить від того, ким виступатиме фізособа — позикодавцем чи по­зичальником).

Увага: керуючись нормами ч. 2 ст. 545 ЦКУ після повернення позичальником усього раніше отриманого позикодавець повинен від­дати йому розписку чи, у випадку втрати остан­ньої, видати власну, якою підтвердити виконан­ня зобов’язання.

Позикодавцю та позичальнику також варто досягти згоди і про те, де саме буде зазначе­но про відсутність претензій щодо кількості та якості переданого, якщо йдеться про речі. Найпростіше це зафіксувати в документі про передачу, тобто в розписці чи акті. У разі ви­никнення судового спору оригінал такого до­кумента, поряд з оригіналом договору, стає наріжним каменем для побудови справедли­вого рішення, фіксуючи дату і кількість пере­даного.