Судовий збір

343

Судовий збір.

У ст. З,4 Закону України » Про судовий збір» від 08.07.11 р.№ 3674-VI вказано вичерпний перелік випадків коли потрібно сплачувати судовий збір. Якщо судовий збір сплачено не за місцем розгляду справи, то суд постановить ухвалу про залишення заяви без розгляду і запропонує сплатити його за вірними реквізитами. Водночас у цій самій ухвалі вкажуть про повер­нення помилково сплаченого судового збору. Обо’язково при поданні документів на розгдяд до суду потрібно додати завірене банківською установою підтвредження про сплату судового збору(платіжнє дрручення, квитанція про сплату). Законом не заборонено сплату судового зобру одним із співпозивачів, головне, щоб сплата відбулась в повному обсязі.

Cудовий збір справляють у від­повідному розмірі від мінзарплати в місячному розмірі, установленої на 1 січня календарного року, у якому позовну заяву або скаргу подають до суду (ч. 1 ст. 4 Закону про судовий збір). Cуд може застосувати до одного й того са­мого заявника і за однією й тією самою його за­явою (скаргою) як відстрочення, так і розстро­чення сплати судового збору, або зменшення розміру судового збору, або звільнення від його сплати. Це можна здійснити в різній послідов­ності або в сукупності (п. 32 постанови № 10).

Якщо позивач відмовився від позову внаслі­док ного задоволення відповідачем уже після пред’явлення позову, суд за заявою позивача присудить стягнення всіх понесених ним витрат у справі з відповідача. Визнання відповідачем по­зову не є підставою для звільнення його від спла­ти судових витрат (п. 38 постанови № 10):

У разі зменшення судом розміру неустойки у зв’язку з її значним перевищенням розміру збит­ків (ч. З ст. 551 Цивільного кодексу України) від­повідач відшкодовує судовий збір у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено (п. 39 постанови № 10).

 

Суд. Позовна давність.

Якщо наявні підстави для задоволен­ня позову, тобто право особи, про захист якого вона просить суд, порушено, але інша сторона в спорі до винесення рішення заявляє про засто­сування позовної давності, у задоволенні позову слід відмовити відповідно до ст. 267 ЦКУ Єдиний виняток із цього правила — якщо суд визнає по­важними причини пропущення позовної давності.

Суд не може припиняти госпдіяльність суб’єкта господарювання,якщо в останнього на­явні всі необхідні правові підстави для її здійснен­ня, тобто відповідні рішення, договори, дозволи, акти. Адже ч. 1 ст. 19 та ч. 1 ст. 238 ГКУ дають суб’єктам господарювання право без обмежень самостійно здійснювати госпдіяль­ність, що не суперечить законодавству.