ТУРОПЕРАТОР НЕ НАДАВ ПОСЛУГИ

4339
travel-operator
travel-operator

ТУРОПЕРАТОР НЕ НАДАВ ПОСЛУГИ

Отже, припустимо, туроператор в односто­ронньому порядку відмовився від виконання своїх зобов’язань за договором і не повернув грошей ані туристу, ані турагенту, через якого було укладено договір на туробслуговування. А це прямо порушує вимоги Закону про туризм, у ч. 9 ст. 20 якого сказано, що туроператор або турагент має право відмовитися від виконан­ня договору лише за умови повного відшко­дування замовнику збитків, підтверджених у встановленому порядку та завданих у резуль­таті розірвання договору, крім випадку, якщо це відбулося з вини туриста.

Що робити в такій ситуації турагенту, який опинився поміж двох вогнів? Насамперед йому слід керуватися ч. 8 ст. 20 Закону про туризм, у якій мовиться, що туроператор (турагент) зобов’язаний не пізніше ніж через один день від дня, коли йому стало відомо про зміну об­ставин, якими сторони керувалися під час укла­дання договору на туристичне обслуговування, і не пізніше ніж за три дні до початку турис­тичної подорожі повідомити туриста про таку зміну обставин із метою надання йому можли­вості відмовитися від виконання договору без відшкодування шкоди туроператору (тураген­ту) або внести зміни в договір і змінити ціну туристичного обслуговування.

Про форму такого повідомлення в Законі про туризм анічичирк. Це може бути просто телефонний дзвінок, однак бажано мати під­твердження факту повідомлення: підпис турис­та про ознайомлення з повідомленням, скла­деним у письмовій формі; відповідь туриста про одержання листа, надісланого електрон­ною поштою; корінець квитанції відділення поштового зв’язку про відправлення листа адресату. Ми ак­центуємо увагу на цьому документі, оскільки турагент зацікавлений у тому, щоб надати ту­ристу таку інформацію. Це допоможе йому в майбутньому мінімізувати ризики розділити відповідальність із туроператором за пору­шення прав клієнта.

Призупинення діяльності туроператора не залишає туристу іншого виходу, окрім як ви­магати назад свої гроші. Якщо туроператор не повертає грошей добровільно, потрібно готуватися до судових позовів. Причому попе­редньо можна спробувати вирішити питання в порядку досудового врегулювання й напра­вити туроператору претензію. За нашим переконанням, претензію має на­правити той, чиї права порушено, тобто ту­рист, а не турагент.

Крім того, Асоціація лідерів турбізнесу України рекомендувала туристам у подібних ситуаціях не нехтувати додатковими метода­ми впливу на туроператора, такими як скар­га в Державне агентство України з туризму й курортів на бездіяльність туроператора з про­ханням провести його перевірку. Незайвим та­кож буде подати заяву до територіальних ор­ганів із захисту прав споживачів, звернутися до банку (іншої фінустанови), де в туроператора оформлено банківську гарантію, для одержан­ня додаткової інформації. Не виключено також звернення до органів внутрішніх справ або про­куратури зі скаргою на небажання туроперато­ра повернути гроші за ненадані послуги. Якщо ці дії не привели до бажаного результату, треба позиватися. І ось ми дійшли до найцікавішого запитання: хто, на кого та як має подавати су­довий позов?

Звертаємося до суду: хто відповідач — туроператор чи турагент

Турист, швидше за все, захоче позиватися до турагентства, адже саме з ним, а не туропера­тором, він укладав договір і йому платив гро­ші. Однак у ситуації, що склалася, це неперс­пективно. Турист повинен подавати позов на туроператора.

Річ у тім, що турагент є лише посередни­ком при продажу турпродукту, створеного туроператором. Правовідносини між ними будуються, як правило, у межах агентського договору (гл. 31 ГКУ). І тоді турагент діє від імені, за рахунок і в інтересах туроператора. До обов’язків турагента зазвичай входять: по­шук клієнта, добір підходящого туру, надання клієнту всієї необхідної інформації про турпро­дукт, роз’яснення правил в’їзду/виїзду до краї­ни слідування, укладення з туристом договору на надання туристичних послуг, бронювання туру в туроператора, перевірка необхідних для поїздки документів, допомога в оформленні документів для відкриття візи, приймання від туриста оплати й своєчасне перерахування її туроператору, видача документів на поїздку туристу тощо. Тобто юридичні та фактичні дії, на які турагент уповноважений агентським або іншим договором.

Надає туристичні послуги за договором на туробслуговування (формує турпродукт) ви­нятково туроператор. Крім того, у ст. 20 Закону про туризм прописано, що саме туроператор несе перед туристом відповідальність за неви­конання чи неналежне виконання умов дого­вору на туристичне обслуговування. Ця норма достатньо чітко підтверджує, що за виконання зобов’язань із надання турпослуг та їх якість відповідає тільки туроператор, а не турагент.

Більше того, коли туроператор відкрито ого­лошує про призупинення відправлення туристів, його провина в невиконаних зобов’язаннях оче­видна й не вимагає доказів3. У зв’язку із цим іще раз підкреслюємо: позиватися туристу потріб­но до туроператора, а не турагента.

Аби переконати в цьому туриста, рекомен­дуємо турагенту надати туристу докази (якщо знадобиться, то й у письмовій формі, напри­клад, у вигляді гарантійного листа) того, що свої зобов’язання агента він виконав у повному обсязі а саме: турпродукт вчасно заброньовано в опера­тора, про що є підтвердження; заявку оплачене в повному обсязі згідно з виставленим туропера тором рахунком-фактурою (зазначити реквізиті рахунка-фактури й платіжного доручення пре перерахування коштів). До речі, суди також під тримують таку думку, не визнаючи провини тур агента,який повністю виконав свої зобов’язанн як перед туристом, так і туроператором (див., ж приклад, рішення Апеляційного суду Харківське області від 22.10.13 р. у справі № 2029/2137/2012 рішення Апеляційного суду в Рівненській облаї ті від 28.01.15 р. у справі № 559/2366/14-ц5). На т що саме туроператор є належним відповідане звертав увагу і ВСУ (див. постанову Судов палати у цивільних справах ВСУ від 03.07.13 № 6-42цс13).

Кілька слів хочемо сказати про перспективи п дання позову до суду турагентом на туроперат ра про стягнення коштів за ненадані послуги користь туриста. Є велика ймовірність того, і суди не приймуть цієї справи до провадження а під час її розгляду відмовлять позивачу в задої ленні позову через відсутність предмета спору. ] у тім, що права турагента в результаті ситуа що склалася, не порушено6. У турагента спр ді можуть виникнути претензії до туроператс якщо він не одержав агентської винагороди надані посередницькі послуги з реалізації ць турпродукту. У цьому випадку він справді м( подати на туроператора до суду, захищаючи ( інтереси. Однак у більшості випадків турагент римує належну йому суму винагороди з оплат путівку, що надійшла, тому він, як правило, не в накладі. Більше того, через ситуацію, що склала­ся, турагент не зобов’язаний ані повертати агент­ську винагороду туроператору, ані виплачувати її як компенсацію частини вартості ненаданих по­слуг туристу. Турагент виконав свої зобов’язання за агентським договором у повному обсязі, тому правомірно одержав свою винагороду.

Туристу потрібно подавати позов до суду на туроператора, який порушив умови договору на туристичне обслуговування.Турагент, який сумлінно виконав свої зобов’язання за агент­ським договором і повністю перерахував тур­оператору оплату за путівку, нічого випла­чувати туристу не повинен. Навіть якщо тур­агент уже одержав винагороду, виплачувати її суму туристу він не зобов’язаний.

До якого суду звертатися

У цьому випадку однією зі сторін спору є фі­зична особа (турист), тому таку справу розгля­дають у порядку цивільного провадження район­ні, районні в містах, міські та міськрайонні суди (ст. 107 ЦПКУ). Причому в загальному випадку позови до юридичних осіб подаються до суду за їх місцезнаходженням (ч. 2 ст. 109 ЦПКУ). Однак у розглянутій ситуації маємо справу, у тому числі, з порушенням прав туриста як споживача послуг, тобто порушенням туроператором вимог Закону про захист прав споживачів. У зв’язку із цим ту­рист керується ч. 5 ст. 110 ЦПКУу якій мовиться, що позови про захист прав споживачів можуть подаватися також за зареєстрованим місцем про­живання чи знаходження споживача або за міс­цем завдання шкоди чи виконання договору.

Те, що подібні спори пов’язані з порушенням прав споживачів, безпосередньо випливає із ч. 15 ст. 20 Закону про туризм: якість туристич­них послуг має відповідати умовам договору на туробслуговування, порядок і способи за­хисту порушених прав туристів визначаються Законом про захист прав споживачів.

Таким чином, турист може подати позов до суду за своїм місцем проживання.

До речі, коли це позов про захист прав спожи­вача, турист звільнений від сплати судового збору (ч. З ст. 22 Закону про захист прав споживачів).

Які вимоги пред’являти до туроператора в позові

На практиці туроператори в агентських до­говорах і типових договорах на туробслугову­вання, які агенти повинні укладати від їхнього імені з туристами, ретельно прописують від­повідальність турагентів і туристів у разі по­рушення договірних зобов’язань. При цьому щодо своєї відповідальності, як правило, обхо­дяться загальними фразами, що туроператор несе відповідальність відповідно до чинного законодавства, або прописують необтяжливі штрафи в розмірі 100 грн.

У профільному «туристичному» Законі ці нюанси також не прописані. У зв’язку із цим, якщо в договорі на туробслуговування будь-які чіткі домовленості щодо санкцій (штраф, неустойка, пеня) при порушенні зобов’язань не зазначені, у загальному випадку турист має право вимагати:

  • суму збитків у вигляді коштів, фактично сплачених за придбання путівки згідно з дого­вором. Причому зверніть увагу: турист повинен вимагати від туроператора повернення всієї суми, а не за мінусом агентської винагороди, яку залишив у себе турагент. У нього на руках є до­говір на туробслуговування, де зазначено вар­тість путівки, і є розрахункові документи, що підтверджують факт оплати. Цього достатньо, щоб заявити всю суму до відшкодування;
  • суму моральної шкоди. Тут чітких орієнти­рів стосовно суми немає. При визначенні розмі­ру моральної шкоди слід виходити з критеріїв розумності й обґрунтованості. Завдана мо­ральна шкода може бути виражена в душевних стражданнях, переживаннях і напруженому пси­хофізичному стані. Турист може послатися на те, що постійно наростаючий стрес через скасова­ний відпочинок і можливу втрату коштів при­звів до погіршення його здоров’я. Безумовно, знадобляться медичні документи, що свідчать про негативний вплив цих обставин на здоров’я туриста (аритмія, підвищений тиск тощо);
  • суму пені в розмірі 3% вартості турпослуги за кожний день прострочення виконання до­говору на підставі ч. 5 ст. 10 Закону про захист прав споживачів. Ця норма передбачає сплату пені у випадку, якщо виконавець не може ви­конати роботу (надати послугу) згідно з дого­вором. Точкою відліку тут можна вважати дату початку скасованої поїздки;
  • 3% річних за користування чужими гро­шима й відшкодування інфляційних витрат, якщо інший розмір неустойки не встановлено договором або законом. Право на стягнення таких сум передбачено ч. 2 ст. 625 ЦКХ згідно з якою боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простро­ченої суми, якщо іншого розміру відсотків не встановлено договором або законом.

Грошове зобов’язання перед туристом у тур-оператора виникає у зв’язку з ухваленням рішен­ня про односторонню відмову від виконання до­говору, у результаті чого виникло зобов’язання з повернення коштів.

Щоб відповісти на запитання, з якої дати таке зобов’язання вважається простроченим, потрібно зазирнути в договір, чи не прописано там термінів розрахунків у подібних випадках. Завважимо, що в Законі про туризм терміну повернення коштів оператором у разі порушення своїх зобов’язань не встановлено. Можливо, у повідомленні про скасування поїздки туроператор зазначить тер­мін, протягом якого він планує повернення кош­тів. Порушення цього терміну можна вважати простроченням виконання грошових зобов’язань. Починаючи із цього дня й рахують.

А якщо за вищенаведеними ознаками термін виконання грошових зобов’язань неможливо встановити, можна прописати його в письмовій вимозі,яку пред’являють туроператору (претен­зії), про повернення передоплати, і тоді момент порушення виконання грошового зобов’язання буде зафіксовано. Зверніть увагу: інфляційні витрати з’являються в тому випадку, якщо між датами прострочення виконання зобов’язань і звернення до суду минув місяць і більше і в цей період індекс інфляції перевищив одиницю7;

5) відшкодування судових витрат. Сюди вхо­дять: сума судового збору, витрати на опла­ту послуг адвоката, витрати позивача та його представників, пов’язані з явкою до суду, та інші витрати згідно зі ст. 79 ЦПКУ

Також потрібно знати, що турист має право подати до суду заяву про забезпечення виконан­ня позову, приміром, шляхом арешту коштів на банківському рахунку відповідача. Таке пра­во передбачено ст. 151 ЦПКУ і застосовується воно у випадку, коли існує реальна загроза не­виконання рішення суду, у разі якщо воно буде ухвалено на користь позивача. Це прохання оформлюється у вигляді окремої заяви до суду, і при її поданні турист уже зобов’язаний спла­тити судовий збір у розмірі 0,1% мінзарплати. установлений для заяв про забезпечення позову (наразі — 121,80 грн). При визнан­ні цього прохання обґрунтованим суд, як пра­вило, накладає арешт на банківський рахунок, зазначений у заяві, у межах суми позову.

Як скласти позов

Вимоги до форми й змісту позовної заяви, що розглядається в межах цивільного судочин­ства, наведені в ст. 119 ЦПКУ Так, у ній мають зазначатися:

1)  найменування суду, до якого подають заяву:

2)  імена (найменування) позивача та відповідача, а також ім’я представника позивача, якщо позовну заяву подає представник, їх місця проживання або знаходження, перебування, поштові індекси, номери засобів зв’язку, якщо такі відомі;

3)  зміст позовних вимог;

4)  ціна позову щодо вимог майнового характеру (це загальна сума, яку позивач заявляє до відшкодування, включаючи суму моральної шкоди, пені, 3% річних, інфляційних, судових витрат);

5)викладення обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги;

6) зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину, наявність підстав для звіль­нення від доведення;

7)  перелік документів, які додаються до заяви.
Позовну заяву підписує позивач або його представник із зазначенням дати її подання до суду. При цьому пам’ятайте, що надати унікальний варіант позову, який під копірку підійде під усі подібні ситуації, складно. У кожній справі по­трібно враховувати свої нюанси, які й мають бути викладені в позові.