РОЗДРІБНИЙ АКЦИЗ ПРИ ПРОДАЖУ НАФТОПРОДУКТІВ

1473
нефтепродукты
нефтепродукты

РОЗДРІБНИЙ АКЦИЗ ПРИ ПРОДАЖУ НАФТОПРОДУКТІВ

Податківці навели формули для обчислення роздрібного акцизу (ПЗа) і ПДВ (ПЗпдв) при продажу нафтопро­дуктів:

ПЗа = фактична роздрібна ціна : 105 х 5; ПЗпдв = (фактична роздрібна ціна — ПЗа) :  120 х 20.

При цьому контролери покликалися й на по­переднє роз’яснення про розрахунок згаданих податків у разі продажу тютюнових виробів, у якому вони запропонували аналогічні форму­ли (див. лист ДФСУ від 20.01.15 р. № 1519/7/99-99-19-03-03-17).

Отже, чиновники вкотре продемонстрували: роздрібний акциз розраховують від вартості про­дажу підакцизного товару з ПДВ. Водночас ПДВ на суму роздрібного акцизу не нараховують.

Контролери роз’яснили ситуацію із заправкою на АЗС транспорт­них засобів суб’єктів господарювання. На їхню думку, через мережу АЗС здійснюється роздріб­ний продаж нафтопродуктів кінцевому спожи­вачеві. І такі операції є об’єктом обкладення ак­цизним податком відповідно до пп. 213.1.9 Податкового кодексу України. Дата виникнення податкових зобов’язань з ак­цизу від реалізації нафтопродуктів — дата здій­снення розрахункової операції під час відпуску нафтопродуктів через мережу АЗС (п. 216.9 ПКУ).

Попри достатню кількість посилань на нор­мативно-правові акти, точка зору податківців спірна.

У пп. 14.1.212 ПКУ міститься окреме тлумачен­ня комплексного поняття «реалізація суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі підакциз­них товарів»: це, зокрема, продаж підакцизного пального «безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого неко-мерційного використання». Звісно, складно до­водити, що суб’єкт господарювання — покупець витрачає пальне для » особистого некомерційного використання». Імовірно, тому податківці і вдали­ся до посилань на п. 2 Правил роздрібної торгів­лі нафтопродуктами, затверджених постановою КМУ від 20.12.97 р. № 1442, і ДСТУ 4303 : 2004 «Роздрібна та оптова торгівля. Терміни і визна­чення», доводячи наявність «роздрібної торгів­лі» на АЗС.

Утім цими нормативами можна послуговува­тися лише як непрямою підтримкою: ПКУ доз­воляє вживати тлумачення термінів тільки із законів України (п. 5.3). До того ж названі пра­вила роздрібної торгівлі розробляли на вико­нання ст. 20 Закону України «Про захист прав споживачів» від 12.01.91 р. № 1023-ХІІ, який під споживачем розуміє фізособу, яка придбаває продукцію для особистих потреб, не пов’язаних із підприємницькою діяльністю або виконанням обов’язків найманого працівника (п. 22 ст. 1). Щодо згаданого ДСТУ, то його норми можуть стати й контраргументом: Стандарт пояснює термін «оптова торгівля» (чиновники про нього не згадують) як купівлю-продаж товарів за до­говорами постачання партіями для їх наступно­го продажу кінцевому споживачу через роздріб­ну торгівлю або для виробничого використання (п. 4.5). Можливо, постачання пального суб’єкту господарювання з позицій ДСТУ слід узагалі роз­цінювати як оптову торгівлю?

Фіскали не відмовляться від нарахування роздрібного акцизу на вартість пального, залитого на АЗС у транспортні засоби суб’єктів господарювання. Адже недарма в пп. 2 п. 6 р. V Порядку заповнення та надання декла­рації акцизного податку, затвердженого наказом Мінфіну України від 23.01.15 р. № 14, зафіксова­но: під комерційним використанням слід розумі­ти дальший продаж кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання. Отже, заправку пальним будь-яких транспортних за­собів — як тих, що належать громадянам, так і суб’єктам господарювання — розглядатимуть як об’єкт обкладення роздрібним акцизом.

У разі продажу нафтопродуктів у рамках договору комісії податків­ці називають платником роздрібного акцизу по-середника-комісіонера. Такий підхід універсаль­ний і поширюється на роздрібну торгівлю іншими підакцизними товарами (див. відповідь у підкатегорії 116.01 Загальнодоступного інформаційно-довідкового ресурсу zir.minrd.gov.ua).