РОЗПОДІЛ ПДВ ЗА ПІЛЬГОВИМИ

2348

РОЗПОДІЛ ПДВ ЗА ПІЛЬГОВИМИ

ТА ОПОДАТКОВУВАНИМИ ПОСТАЧАННЯМИ

 

Розподіл вхідного ПДВ здійснюють тоді, коли придбані товари, послуги, необоротні активи част­ково використовуються в оподатковуваних опера­ціях частково в пільгових (п. 199.1 Податкового кодексу України. Найчастіше доводиться роз­поділяти вхідний ПДВ за загальногосподарськими витратами. Це може бути оренда офісу, телефон­ні переговори, послуги Інтернету, канцелярські товари. Тобто ті витрати, які точно не можна пов’язати з конкретною діяльністю (пільговою чи оподатковуваною). Адже той самий офіс ви­користовують для вирішення питань, організації покупок, постачань як пільгової продукції, так і оподатковуваної, і не можна чітко сказати, яка його частина використовується у тих чи інших операціях. Ось тому вхідний ПДВ з оренди до­водиться розподіляти в порядку, встановленому ст. 199 ПКУ. Не обов’язково розподіл проводити тільки за загальногосподарськими ви­тратами. Необхідність у цьому може виникнути і при прямих і збутових витратах. Традиційний при­клад вхідного ПДВ щодо паперу, купленого для друку періодики (звільнено від ПДВ), а реклама в ній (підлягає обкладенню ПДВ).

 

Чи потрібно розподіляти вхідний ПДВ при авансуванні витрат подвійного призначення?

У загальному випадку вхідний ПДВ включають до податкового кредиту за першою подією (оплатою або одержанням товарів, по­слуг, необоротних активів) (п. 198.2 ПКУ). Уже на дату авансування слід розподі­ляти податковий кредит. Але є ще п. 199.1 ПКУ

де сказано: якщо товари, послуги, необоротні ак­тиви частково використовуються в оподатко­вуваних операціях, а частково в пільгових, до по­даткового кредиту відносять ту долю «сплачено­го (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці вико­ристання таких товарів/послуг, необоротних активів в оподатковуваних операціях».

Тобто якщо на дату одержання передоплати відомо, що вона за товари, послуги, необорот­ні активи подвійного призначення і, зрозуміло, відомий коефіцієнт такого розподілу, то слід розподілити вхідний ПДВ.

 

Іноді можлива ситуація, що невідомо, на які цілі будуть спрямовані на проавансовані витрати. Тоді, у принципі, вхідний ПДВ можна віднести до подат­кового кредиту (або включити до складу витрат, або направити на збільшення вартості необорот­них активів). Далі, коли стане відомо, що це витра­ти подвійного призначення, можна здійснити коригування, керуючись п. 198.5 ПКУ.

Підприємство здійснювало оподаткову­вані операції, але в грудні продало вексель. Тобто здійснили пільгову операцію. Чи потрібно в цьому випадку перерахувати податковий кре­дит за витратами подвійного призначення й здійснювати розподіл у наступному році, якщо пільгові операції не плануються?

Спочатку про грудневий розподіл і перерахунок, їх обов’язково слід провести. Тобто відповідно до ЧВ. розрахованої на підставі грудневих постачань (ряд. 2 таблиці 1 додатка Д7), розподіляють вхід­ний ПДВ за витратами подвійного призначення. Результати розрахунку фіксують у рядках 15,15.1

1          15.2 грудневої декларації з ПДВ[1]. Тут же запов­нюють ряд. 3.1 таблиці 1 додатка Д7, розрахову­ючи ЧВ за підсумками року. Звертаємо вашу ува­гу: оскільки в грудні застосовують дещо змінену форму декларації, контролюйте її рядки, задіяні в додатку Д 7.

І ще: в графі 5 таблиці 1 додатка Д7 згадано ряд. 8.1.2 декларації з ПДВ. думаємо, у цьому випад­ку маються на увазі коригування тільки тих пос­тачань, за якими раніше нараховували нульовий ПДВ. Водночас у гр. 4 таблиці 1 не згадується про ряд. 8.1.2.

 

 

Далі заповнюємо таблицю 2 додатка Д7 до груд­невої декларації. До речі, тут також не обійшлося без неточностей. Так, у графі 4 таблиці 2 фігурує основна ставка ПДВ,тобто 20%. Але цілком мож­ливо, що серед витрат подвійного призначення мо­жуть опинитися такі, у яких вхідний ПДВ — 7%. Тобто розраховуючи цей показник потрібно виді­лити витрати із 7%-вим ПДВ і. відповідно, помно­жити їхню суму на 7% і просумувати з 20%-вим ПДВ інших витрат.

Виходячи із ситуації, описаної в запитанні. ЧВ ста­не більшою і, звісно, у графі 7 таблиці 2 буде сфор­мовано додатний показник, який потрібно помісти­ти до ряд. 16.4 грудневої декларації з ПДВ.

Тепер про розподіл на наступний рік. Думаємо, якщо ви стикнулися з разовим пільговим постачан­ням, то в подальшому розподілі вхідного податку немає сенсу. Адже п. 199.1 ПКУ наказує здійсню­вати розподіл вхідного податку тільки за тими ак­тивами, послугами, які частково використовують у пільгових, а частково в оподатковуваних поста­чаннях.  Якщо надалі пільгових постачань не буде, то й про часткове використання говорити нічого.

Звісно, стаття 199 ПКУ присвячена розподілу вхідного ПДВ. відповіді на це питання не дає. Тому залишається керуватися логікою.

Згідно з другим абзацом п. 199.4 ПКУ перерахунок частини використання необоротних активів в оподатковуваних операціях проводять за підсумками одного, двох і трьох календарних років, наступних за роком їх введення в експлуатацію.

На наш погляд, для ПДВшних цілей кожне поліп­шення слід відображати як окремий об’єкт. у ПКУ відповіді не знайти. Але саме такий шлях нам підказує логіка. Тобто в грудневій декларації з ПДВ за 2014 рік поліпшення пройдуть через рядки 15,15.1 і 15.2, а також приймуть участь у перерахунку, проведеному в таблиці 2 додатка Д7 до цієї декларації і, зрозуміло, результат потрапить до її ряд. 16.4.

А далі вже в грудні 2015 року їх потрібно буде показати в ряд. 1 додатка Д7 до грудневої декла­рації.

Зауважимо: перерахунок частки використання необоротних активів в оподатковуваних операціях здійснюється за підсумками одного, двох і трьох календарних років, що настають за роком, у яко­му вони почали використовуватися (введені в екс­плуатацію) (абз. 2 п. 199.4 НКУ).

Тобто перераховують вхідний ПДВ тільки за не­оборотними активами.

Давайте з’ясуємо, чим вони є. ПКУ визначення не дає.

Знаходимо його в П(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», де сказано: до необоротних активів належать усі активи, які не є оборотними. У свою чергу, до оборотних активів цей документ відносить гроші та їх еквіваленти, що не обмежені у використанні, а також інші активи, призначені для реалізації чи споживання протягом операцій­ного циклу чи протягом дванадцяти місяців із дати балансу.

Якщо взяти вартість ремонту, про яку йдеться в запитанні, то в більшості випадків у бухобліку це навіть не актив. її відносять на адміністративні, збу­тові, інші витрати або на собівартість продукції за­лежно від мети використання орендованого авто. І лише в податковому обліку (саме з метою оподат­кування) формують об’єкт,який амортизують. Але його ніяк не можна назвати необоротним активом. Тай у п. 146.19 ПКУ (редакція, що діяла до 2015 р.) сказано: «частина вартості таких ремонтів та/ або поліпшень у сумі, що перевищує віднесену на витрати згідно з абзацом другим пункту 146.11 та пункту 146.12 цієї статті, амортизується орендарем …як окремий об’єкт в порядку, вста­новленому для групи основних засобів, до якої від­носиться об’єкт оперативної оренди (лізингу)». Тобто ПКУ не називає вартість таких ремонтів основним засобом (необоротним активом). Отже, до вартості ремонту орендованого об’єкта прави­ла другого абзацу п. 199.5 ПКУ не застосовують і немає необхідності перераховувати вхідний ПДВ протягом 3 років.

До речі, з 01.01.15 р. вартість ремонтних капі­талізованих витрат повністю відносять на витрати. Тобто 10%-вий ліміт канув у Лету.