Визначаємо 10%-вий ліміт ОЗ

2020

Визначаємо 10%-вий ліміт ОЗ

Чи можна вартість основних засобів (далі — ОЗ), законсервованих на початок року, враховувати для розрахунку 10%-го ремонтно-поліпшувального ліміту?

Вартість закон­сервованих ОЗ ураховують при визначенні розміру 10%-го ліміту.

Більшості бухгалтерів знайо­мі п.п. 146.11, 146.12 Податкового кодексу України (далі — ПКУ), які визнача­ють порядок відображення у податковому об­ліку ремонтно-поліпшувальних витрат. Тож: п. 146.12 ПКУ нас запевняє, що у витрати потрапляють суми, які не перевищують 10% сукупної ба­лансової вартості всіх груп 03 на початок звітного року. У свою чергу, п. 146.11 ПКУ за­значає, що первісну вартість ОЗ збільшують на витрати з їх ремонту чи поліпшення у сумі, що перевищує 10% сукупної балансової вар­тості всіх груп ОЗ, що підлягають амортиза­ції, на початок звітного року. Ці витрати зменшать об’єкт оподаткування уже шляхом їх амортизації.

Остання норма конкретизує кри­терії підбору до ОЗ, балансова вартість яких має стати базою для розрахунку ліміту, — вони мають підлягати амортизації. Також вони повинні мати балансову вартість на початок року. Це і є два ключові критерії для їх селекції в базу для розрахунку ліміту. Законсервований об’єкт ОЗ має певну балансову вартість. Адже консервують той об’єкт ОЗ, який уже введено в експлуатацію (інакше він би просто був тим, який не введено в експлуатацію). Цей висновок випливає і з самого визначення консервації — це низка заходів, спрямованих на довгостроко­ве зберігання ОЗ у зв’язку з припиненням ви­робничої та іншої госпдіяльності, з можливістю подальшого відновлення їх функціонування (п. 2 Положення № 1183). Тобто об’єкт ОЗ уже апріорі використовувався в госпдіяльності та, імовірно, у подальшому буде також задіяний у ній. Уведений в експлуатацію ОЗ мав певну пер­вісну вартість (п. 146.5 ПКУ) й однозначно по­винен був бути віднесений до певної групи ОЗ згідно з п. 145.1 ПКУ з метою нарахування амортизації. Він використовувався протягом якогось часу, на нього нараховували амортиза­цію в загальному порядку, а потім вивели з ек­сплуатації для консервації. Сума його залишко­вої вартості в місяці, наступному після місяця виведення з експлуатації, і буде його балансо­вою вартістю для розрахунку ліміту (пп. 14.1.9, п.п. 146.18,146.15 ПКУ).

Такий об’єкт ОЗ підлягає амор­тизації. Так, згідно з приписами п. 145.1.2 ПКУ нарахування амортизації на ньо­го призупиняють на період консервації. Причому слово «призупиняють», яке законо­давець використав у податковій нормі, якнай­більш чітко відображає, що йдеться лише про тимчасове зупинення нарахування амортизації.  Пункт 144.1 ПКУ передбачає, що амортизації підлягають, зокрема, витрати на придбання та самостійне виготовлення ОЗ. Якщо об’єкт ОЗ консервували, то такі витрати нікуди не щезли, як і раніше, підлягають амортизації (просто нарахування цієї амортизації відстро­чене в часі). У всякому разі жодна податкова норма навіть не натякає на зворотне.

Таким чином, для законсервованих об’єктів ОЗ виконуються всі необхідні вимоги, щоб їх балансова вартість потрапляла до розрахунку ремонтно-поліпшувального ліміту. До того ж окремо можемо запевнити, що жод­на норма р. III ПКУ прямо не зобов’язує змен­шувати базу для розрахунку ліміту на балансо­ву вартість законсервованих на початок року об’єктів ОЗ.

Висновок: коли йдеться про балансову вартість усіх груп ОЗ на початок звітного податкового року (п.п. 146.11,146.12 ПКУ). то мають на увазі кон­кретну дату — 01.01.14 р. Отже, якщо ОЗ на цю дату був в експлуатації, а законсервували його хоча б на день пізніше — у контролерів не має виникати питань.