РОЗРАХУНКИ ЗА АКРЕДИТИВОМ В ІНВАЛЮТІ

5082
akkreditiv
akkreditiv

РОЗРАХУНКИ ЗА АКРЕДИТИВОМ В ІНВАЛЮТІ

У ЗЕД послуговуються двома видами акреди­тивів (п. 1.1 p. І Положення № 514):

  • імпортний акредитив — акредитив, що відкривається уповноваженим банком-емітентом за дорученням наказодавця акреди­тива або за дорученням іншого банку, чи від власного імені на користь бенефіціару за ме­жами України або в межах України за умови відкриття трансферабельного (переказного) акредитива;
  • експортний акредитив — акредитив, що відкривається іноземним банком-емітентом на користь бенефіціара на території України.

Згідно із п. З ч. 1 постанови № 124 уповнова­жені банки мають право здійснювати авансові платежі в інвалюті за імпорт товару за ЗЕД-договором (контрактом), загальна вартість якого перевищує 500000 доларів США (еквіва­лент цієї суми в іншій інвалюті за курсом НБУ на день укладення договору), тільки з вико­ристанням акредитивної форми розрахунків. Ця форма має відповідати таким умовам:

—  акредитив належить підтвердити банку, рейтинг якого за класифікацією однієї з про­відних світових рейтингових компаній (Fitch Ratings, Standard & Poor’s, Moody’s) відповідає вимогам до першокласних банків (не нижче за інвестиційний клас);

— купувати інвалюту можна лише з метою забезпечення під­твердження акредитива (форму­вання грошового забезпечення) і для оплати послуг банків-не-резидентів, які беруть участь в операціях за акредитивом;

— кошти за акредитивом сплачують при одержанні документів і встановленні їх належного надання.

Зауважимо: в Україні немає банків, рей яких відповідав би зазначеним вище умова} підтверджувального банку. Тому для відкр імпортного акредитива на суму понад 500 доларів США доведеться звертатися — зі твердженням — до іноземного банку.

Нагадаємо, підтверджувальний баї це банк, який додає своє власне плат зобов’язання до зобов’язання банку-ем та здійснити платіж або акцептувати чі латити переказний вексель (тратту), аб гоціювати проти документів за безвідк ним акредитивом з урахуванням того документи за акредитивом надано з де манням строків і умов акредитива (п. 1. Положення № 514).

Підтверджувальний банк здійснює від дування іншому виконуючому банку, здійснив платіж або негоціював надані , менти й надіслав їх підтверджувальному ку. Зобов’язання підтверджувального ба відшкодування іншому виконуючому бан залежить від зобов’язання підтверджува. го банку перед бенефіціаром (п. «с» ч. І] Уніфікованих звичаїв).

Отже, за рахунок участі підтверджуючого банку виконуючий іноземний банк страхує свої ризики, які «перекладаються » на підтверджувальний банк.

Зазвичай у таких угодах бере участь іще іноземне кредитне агентство, яке надає свої гарантії підтверджувальному банку. При цьо­му аналізують фінансовий стан заявника ак­редитива й банку-емітента. Власне, через описані обставини Нацбанк і впровадив до­даткову умову щодо участі підтверджувального банку, припускаючи, що в цьому разі вся документація за операцією ретельно пе­ревірятиметься іноземними компаніями. Але, зрозуміло, за такі гарантії справляють додат­кову комісію.

Тому банкам доцільно мати справу з акреди­тивами в ЗЕД лише за великими угодами.

У міжнародній практиці, як водиться, вико­ристовують непокриті безвідкличні акредитиви. Типові платіжні умови договору (контракту), що передбачає розрахунок із застосуванням документарного акредитива, викладено в пос­танові № 444.

То в чому полягають додаткові вигоди від використання акредитивів у зовнішньоеко­номічній діяльності?

Для експортерів їх суть в основному в мінімізації ризиків непроведення оплати по­купцем, що безпосередньо впливає на суму ЗЕД-пені.

Адже виручка резидентів в інвалюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповно­важених банках у строки виплати заборгова­ностей, зазначені в контрактах, але не пізніше 90 календарних днів від дати оформлення (ви­писки вивізної митної декларації) експортова­ної продукції (ст. 1 Закону № 185, п. 1 поста­нови № 160).

Порушення резидентами згаданого строку зу­мовлює стягнення пені за кожний день простро­чення в розмірі 0,3% суми не о держаної вируч­ки в інвалюті, перерахованої в гривні за курсом НБУ на день виникнення заборгованості.

А банк знімає експортну операцію резидента з контролю після зарахування виручки за цією операцією на поточний рахунок останнього (п. 2.3 Інструкції № 136).

Як бачимо, коли існують ризики не­своєчасного розрахунку нерезиден­том за поставлену продукцію, ви­користання акредитива дозволяє екс­портеру їх мінімізувати.

Додаткову страховку експортеру акредитив дає за довгостроковими договорами, що перед­бачають виготовлення експортованої продукції впродовж тривалого часу. У таких випадках екс­портер має переконатися в тому, що в майбутньо­му нерезидент не відмовиться від виконання укла­деного договору й забере виготовлену продукцію. Ці гарантії надає безвідкличний акредитив.

Для імпортерів вигоди використання акреди­тива «дзеркальні».

Акредитив дає можливість ко­ристування банківським креди­том для оплати продукції. До того ж ставки кредитування в іноземних банках часто-густо нижчі за вітчизняні.

Акредитив гарантує постачаль­нику, що оплату буде здійснено, а це конче потрібно в довгострокових догово­рах на купівлю продукції.

Акредитив дозволяє скоротити строк «90 днів». Так, імпортні операції резидентів, які здійснюють на умовах відстрочення постачання, у разі, коли таке від­термінування перевищує 90 календарних днів із моменту авансового платежу, потребує ви­сновку Мінекономіки (ст. 2 Закону № 185 і п. 1 постанови № 160). За недотримання цих строків також нараховують ЗЕД-пеню.

При цьому відлік законодавчо встановленого строку розрахунків банк розпочинає з наступ­ного календарного дня з моменту здійснення авансового платежу нерезиденту.

Водночас при застосуванні розрахунків у фор­мі документарного акредитива моментом здій­снення платежу на користь нерезидента вва­жають дату списання коштів із рахунку банку (п. 3.2 Інструкції № 136). Причому банк має надати клієнту належно оформлене письмове повідомлення про списання коштів із його ра­хунку на користь нерезидента, яке обов’язково має містити таку інформацію:

  • назву і банк нерезидента;
  • № договору й № акредитива;
  • валюту платежу і суму списаних коштів;
  • дату списання коштів із рахунку банку.

Отже, до того моменту, поки вико­нуючий банк не перекаже коштів бе-нефіціару (продавцю-нерезиденту), строк «90 днів » не відлічують. А, як ми знаємо, оплата за акредитивом здебіль­шого провадиться після надання нерези­дентом документів до банку, що під­тверджують факт поставки товарів.

Перевага і в тому, що іноземний банк пере­вірить і підтвердить правильність оформлення документації за ЗЕД-контрактом.

Операції з інвалютними акредитивами під­падають під дію П(С)БО 21 «Вплив змін ва­лютних курсів». Згідно з п. 5 цього стандар­ту операції в інвалюті під час початкового визнання відображають у валюті звітності шляхом перерахунку суми в інвалюті із за­стосуванням валютного курсу на початок дня дати здійснення операції (дати визнання активів, зобов’язань, власного капіталу, до­ходів і витрат).

Далі за монетарними статтями розраховують курсові різниці. Нагадаємо, монетарні статті — статті балансу про кошти, а також про такі ак­тиви та зобов’язання, які будуть отримані або сплачені у фіксованій (чи визначеній) сумі гро­шей або їх еквівалентів (п. 4 П(С)БО 21).

Курсові різниці за монетарними статтями в ін­валюті визначають на дату (п. 8 П(С)БО 21):

  • балансу за валютним курсом на кінець дня дати балансу;
  • здійснення госпоперації в її межах або за всією статтею (відповідно до облікової політики) за валютним курсом на початок дня дати здійс­нення операції. Підприємство може перерахува­ти залишки на кінець дня за монетарними стат­тями в інвалюті, за якими впродовж дня здійсню­валися госпоперації із застосуванням валютного курсу, встановленого на кінець цього дня.Здебільшого імпортні акредитиви і критими. Тому тут ґрунтуватимемося  що дата оплати нерезиденту — дата списання коштів із рахунку виконуючого банку.

    На практиці зазвичай послуговуютьс варіантами оформлення договорів:

    • не передбачено кредитування к просто з моменту платежу банк утриму щену банківську комісію;
    • клієнту — заявнику акредитива н ся банківський кредит із моменту прої платежу нерезиденту.
    Зміст операції Кореспонденція рахунків  
    Дт Кт  
    Перераховано митним органам кошти на сплату імпортних платежів (ПДВ, мито) 377 311  
    Списано витрати на сплату:
    — ввізного ПДВ 641 377  
    — мита 281 377  
    Одержано товари від постачальника 281 632  
    Перераховано виконуючим банком кошти постачальнику, відображено заборгованість перед банком 632 685  
    Відображено курсові різниці за заборгованістю перед нерезидентом: (25,918523 — 24,956198) х 10000 $ 945 632  
    Повернуто зайво сплачені митні платежі 311 377  
    Перераховано банку гривні для купівлі інвалюти 333 311  
    Погашено заборгованість перед банком за акредитивом за рахунок придбаної інвалюти 685 333  

     

    Відображено різницю між курсом придбання інвалюти на МВРУ й курсом НБУ: (21,7 — 22,897045) х 10000 $ 333 711
    Утримано вартість послуг банку за купівлю інвалюти 92 333
    Повернуто залишок коштів на поточний рахунок у гривнях за вирахуванням комісійних банку 311 333
    Відображено курсові різниці за заборгованістю перед банком: (22,897045 — 25,918523) х 10000 $ 685 714
    Оплачено комісійні банку за обслуговування акредитива 92 311

    Акредитив передбачає надан­ня кредиту в інвалюті. Тоді заявник відображає в обліку одержання креди­ту відповідно до правил, передбачених у П(С)БО 31 «Фінансові витрати». Докладно про це ми вже розповіли в статті «Розрахунки за ак­редитивом у гривнях: відображаємо в обліку».

    Допустимо, що за даними прикладу 1 в договорі з бан­ком установлено, що на дату перерахування оплати постачальнику банк надає покупцю-клієнту кредит.

    Ці операції відображають так (див. табли­цю 2).

    Облік коштів на непокритому імпортному акредитиві з наданням кредиту

    Дата операції Зміст операції Кореспонденція рахунків  
    Дт Кт
    09.02.15 Перераховано митним органам кошти на сплату імпортних платежів (ПДВ, мито) 377 311  
    10.02.15 Списано витрати на сплату:
    — ввізного ПДВ 641 377  
    — мита 281 377  
    10.02.15 Отримано товари від постачальника 281 632  
    16.02.15 Перераховано виконуючим банком кошти постачальнику, відображено заборгованість перед банком 632 602  
    16.02.15 Відображено курсові різниці за заборгованістю перед нерезидентом 945 632  
    02.03.15 Повернуто зайво сплачені митні платежі 311 377  
    06.03.15 Перераховано банку гривні для купівлі інвалюти 333 311  
    10.03.15 Погашено заборгованість перед банком за акредитивом за рахунок придбаної інвалюти 602 333  
    10.03.15 Відображено різницю між курсом придбання інвалюти на МВРУ й курсом НБУ 333 711  
    10.03.15 Утримано вартість послуг банку за купівлю інвалюти 92 333  
    10.03.15 Повернуто залишок коштів на поточний рахунок у гривнях за вирахуванням комісійних банку 311 333  
    10.03.15 Відображено курсові різниці за заборгованістю перед банком 602 714  
    10.03.15 Нараховано відсотки за кредитом 951 684  
    10.03.15 Сплачено відсотки за кредитом 684 311  

    Експортний акредитив

    Для постачальника байдуже, хто здійснює оплату за товар (банк чи покупець-нерези-дент).

    Проте в умовах обов’язкового продажу над­ходжень в інвалюті в розмірі 75% (п. 2 поста­нови № 160) постає запитання щодо відобра­ження надходжень в інвалюті на розподіль­чий рахунок банку. Адже, як відомо, він не є рахунком клієнта (ст. 7 Закону № 2346, п. 1.8 Інструкції № 492).

    За загальними правилами такі рахунки в ба­лансі не відображають, оскільки клієнт не в змозі використовувати кошти з розподільчого рахунку, а значить, не може їх контролювати.

    Однак в умовах обов’язкового продажу інва­люти виконати всі вимоги П(С)БО 21 можливо, лишень якщо показати в балансі операції над­ходження інвалюти на розподільчий рахунок.

    Облік розрахунків за експортним акредитивом

  • Відвантажено товари покупцю 362 702
    Надійшла на розподільчий рахунок від виконуючого банку оплата за товар 334 685
    Відображено курсові різниці: 362 714
    Закрито заборгованість 685 362
    Зараховано на поточний рахунок підприємства експортну виручку в інвалюті (у розмірі 25%) 312 334
    Відображено доходи від продажу інвалюти (додатна різниця між комерційним курсом продажу валюти (МВРУ) і курсом НБУ на дату продажу 334 711
    Відображено курсові різниці за інвалютою 334 714
    Включено до витрат вартість послуг банку 92 334
    Надійшли кошти від продажу інвалюти 311 334